Моє село - частинка України,
Моє село - це неба голубінь,
Моє село - це серця половина,
Моє село - це зустріч поколінь.
Моє село - ти мати і родина,
Моє село - дитинства світлий край,
Моє село - маленька Батьківщина
Веселкою на сонці вигравай
Моє село - це ластівки крилаті,
Моє село - це люди трудові,
Моє село - з лелекою на хаті,
Моє село зі мною на віки.
Моє село -
для мене ти єдине
Це тиша, спокій, праці аромат.
Моє село -
мені ти серце полонило,
Моє село - для мене божа благодать.
Історія
села Острівчани
Перша згадка про Острівчани в
документах — 1460 році (в списку сіл, з
яких кам'янецьким біскупам дозволено брати десятину). Давня назва —
Островчинці. Колись село оточував ліс, про який 1512 вели суперечку кам'янецькі
та острівчанські землевласники. Церква в селі була з 16 століття. 1860 збудовано кам'яну церкву, а стару —
розібрано.
Колись, село омивали дві річечки Синявка і
Білявка, які впадали в Смотрич. Звідси й назва – Острівчани. Існує легенда, що
нібито на цьому місці колись був острів, де жила принцеса Чана. Звучить якось
не зовсім правдиво. Разом з тим, в архівних документах населений пункт
зустрічається з 15 ст. як Островчинці. Місцеві
жителі називають своє село Островчани із наголосом на другому складі.
Видатні люди села
Доктор
історичних наук Микола Григорович Кукурудзяк.
Суддя
Киівського апеляційного суду, член Вищої ради правосуддя Микола Павлович Худик.
Заступник
керуючого справами адміністрації Президента Республіки Білорусь Андрій Павлович
Худик.
Петро Бабак
(1900-1973) — воїн 4-ї Київської Дивізії Армії УНР, лицар Залізного хреста
учасник Першого та Другого зимових походів.
Чемпіон світу
з гирьового спорту серед ветеранів Леонід Березніцький
Кандидат
сільськогосподарських наук Ярослава Бабій.
Командир батальйону,
атовець Андій Грузінцев.
Славляться
Острівчани і майстрами. Серед них – Ірина Пиячко. Жінка виготовляє надзвичайно
делікатні вироби й прикраси з бісеру, розписує чашки, дошки, проводить
майстер-класи з писанкарства для дітей.
Немає коментарів:
Дописати коментар